Жертви Жуківського лісу

У дату 23 січня 1947 року, у Жуківському лісі на Бережанщині, обірвалося життя чотирьох відважних людей. Вони загинули у нерівній сутичці з московськими силами окупації. Знищені були творець військової контррозвідки ОУН, єдиний генерал безпеки УПА Микола Арсенич (Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем'ян, Максим, Микола), його дружина і охоронець Марія Римик (Наталка, Маруся), яка служила на посаді зв'язкової Центрального Проводу ОУН та при Романові Шухевичу. Про її долю випливало мало інформації через дуже високий коефіцієнт конспірування: входила до найобмеженішого кола людей довіри Проводу, мала справи із Главою СБ Арсеничем та крайовим референтом СБ Григорієм Пришляком («Маріяном», «Міклушкою»). В «Історично-мемуарному збірнику Чортківської округи», опублікованому емігрантськими членами підпілля, Марія Римик почесно включена до переліку тих, хто був учнем Чортківської гімназії та про яких сказано: «Полягли як герої УПА в нерівних боях супроти московського окупанта». Микола Арсенич мав репутацію одного з найкращих конспіраторів ОУН. Саме під керівництвом Миколи Арсенича-Березовського почала створюватися та розбудовуватися ефективна мережа територіальних органів СБ ОУН. Відбулася розробка та удосконалення форм і методів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. Завдяки Арсеничу СБ ОУН стала ключовим інструментом виживання українського визвольного руху й під його керівництвом залишалася боєздатною навіть в умовах масштабних ворожих операцій. Мережа СБ ОУН мала струнку побудову і діяла практично незалежно від інших ланок підпілля. Апарат СБ ОУН здійснював контррозвідувальне забезпечення конспіративних ліній зв’язку. У 1946 році рішенням Української головної визвольної ради (УГВР) Миколу Арсенича нагороджено Золотим Хрестом Заслуги УПА.